Джерело: www.notarius.co.ua/134 від 28.07.12

 

Р І Ш Е Н Н Я 

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

           28 листопада 2007 року                                                                            м. Київ

 

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі :

 

 

головуючого

Патрюка  М.В., 

суддів:

Берднік І.С.,

Прокопчука Ю.В.,

 

 

Костенка А.В.,

Пшонки М.П., -

 

 

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” в особі філії відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” Полтавського регіонального управління про стягнення безпідставно отриманих коштів, 

 

в с т а н о в и л а:

 

            У листопаді 2006 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачем неправомірно нараховано відсотки за користування кредитними коштами, штраф і пеня за договором-анкетою на відкриття карткового рахунку та обслуговування кредитної картки від 15 березня 2005 року за НОМЕР_1. Указував, що зазначений договір укладено між його батьком, ОСОБА_2, та ВАТ КБ “Надра”, умовами якого є надання ліміту кредитування в розмірі 55 тис гривень і виконання якого забезпечено іпотекою. Під час дії договору ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 помер. Проте після смерті сторони за договором відповідач продовжував нараховувати непогашені відсотки за користування кредитними коштами, а також штраф та пеню, обов'язок щодо сплати яких поклав на позивача як спадкоємця майна померлого ОСОБА_2  Вважав дії відповідача неправомірними та просив стягнути з ВАТ КБ “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” Полтавського регіонального управління на його користь 6 389 грн. 84 коп., нарахованих з ІНФОРМАЦІЯ_1 року до 12 липня 2006 року, що включає в себе відсотки за користування кредитними коштами, штраф і пеню за неналежне виконання договору на відкриття карткового рахунку та обслуговування кредитної картки, а також понесені ним судові витрати, пов'язані з розглядом справи. 

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18 січня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 

20 березня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 15 березня 2005 року між ВАТ КБ “Надра” в особі його філії Полтавського регіонального управління та ОСОБА_2 укладено договір-анкету (далі - Договір) на відкриття карткового рахунку та обслуговування кредитної картки й додаткову угоду № 1 від 29 березня 2005 року. З метою забезпечення виконання зобов'язання за цим договором 29 березня 2005 року між сторонами укладено договір іпотеки належної на праві приватної власності ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 помер. 29 травня 2006 року ОСОБА_3, яка була спадкоємцем ОСОБА_2 за заповітом, відмовилася від спадщини на користь спадкоємця за законом - ОСОБА_1 (позивача у справі). 7 вересня 2006 року спадкоємцем отримано свідоцтво про право на спадщину.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що на ОСОБА_1, як спадкоємця померлого ОСОБА_2 покладений обов'язок щодо сплати як основної суми заборгованості за кредитним договором спадкодавця, так і відповідальність за неналежне виконання зобов'язання, а саме сплата відсотків, пені та штрафу за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 року до 12 липня 2006 року, що нараховані після смерті спадкодавця.

З таким висновком судів погодитись не можна, оскільки суди дійшли його, неправильно застосувавши вимоги матеріального права, які регулюють правовідносини сторін. 

           З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини склалися між сторонами внаслідок укладення договору на відкриття карткового рахунку та обслуговування кредитної картки (ВАТ КБ “Надра” і ОСОБА_2), його подальшого виконання та обов'язку спадкоємця відповідати за шкоду, яка була завдана спадкодавцем. 

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. За змістом ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правовими наслідками невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов є покладення на сторону правових наслідків, передбачених ст. 611 ЦК, зокрема сплату неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди тощо.                 

Умовами Договору передбачена майнова відповідальність за порушення Держателем (ОСОБА_2) та/або додатковим держателем Картки умов Договору, зокрема сплата штрафу та пені (п. 6.1.5 Договору); у пункті 9 Договору передбачені підстави для звільнення сторін від відповідальності; відповідно до визначених у додатку до Договору термінів, пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму несплачених у строк відсотків за користування кредитом, що стягується у Держателя у разі несвоєчасного виконання ним своїх зобов'язань; у Договорі відсутня вказівка відносно довіреної особи щодо використання картки за рахунок частини або всіх коштів, що обліковуються на картковому рахунку Держателя. 

               Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку  (штраф, пеню), яка була присуджена судом зі спадкодавця за його життя (ст. ст. 1216, 1218, ч. 3 ст. 1231 ЦК).

З огляду на вищенаведене особливістю спірних правовідносин сторін у справі є перехід зі сфери регулювання кредитних відносин та відповідальності за порушення зобов'язань за договором до сфери відносин спадкування та порядку проведення розрахунків спадкоємців з кредиторами спадкодавця. 

За змістом законодавства в деяких випадках, ураховуючи особливості правовідносин сторін, можливо відступлення  від правила про перехід усіх прав та обов'язків, які належали спадкодавцю, до його спадкоємців, і заборону покладення на останніх деяких обов'язків спадкодавця, навіть незважаючи на те, що вони не тісно пов'язані з його особою. 

Так, згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України від 5 червня 2003 року “Про іпотеку”, якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але у разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя у межах вартості предмета іпотеки.

Ураховуючи, що позивачем у справі проведено повний розрахунок заборгованості за основним зобов'язанням, що відповідає вимогам ст. 1216 ЦК, боржником (ОСОБА_2) за його життя не порушено виконання зобов'язання забезпеченого іпотекою, покладення на спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця додаткового обов'язку сплати відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафу за несвоєчасну сплату відсотків, заборгованість за якими нарахована вже після смерті спадкодавця та протягом строку встановленого для прийняття спадщини, є неправомірним і таким, що суперечить вищезазначеним вимогам законодавства. Крімтого, у матеріалах справи відсутні підстави для покладення такого обов'язку на спадкоємця відповідно до ч. 3 ст. 1231 ЦК.  

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні тощо (п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК).

             За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з постановленням у справі нового рішення про задоволення позову відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 336 ЦПК України.

Розрахунки заборгованості, викладені в довідці, наданій відповідачем (а.с. 11) та сторонами, не оспорюються.

            Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. 

Керуючись ст. 1212 ЦК України, ст. 88, п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 

 

 

в и р і ш и л а :

 

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 січня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 20 березня 2007 року скасувати.

          Позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” в особі філії відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” Полтавського регіонального управління задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” в особі філії відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” Полтавського регіонального управління на користь ОСОБА_1 6 389 грн. 84 коп. безпідставно отриманих коштів, судовий збір у розмірі 63 грн. 90 коп. та 30 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи.

            Рішення оскарженню не підлягає.

 

 

 

           Головуючий                                                                     М.В. Патрюк

 

 

   Судді:                                                                             І.С. Берднік

 

                                                                                           А.В. Костенко

 

                                                                                                    Ю.В. Прокопчук

 

   М.П. Пшонка